Вознюк Сергій Миколайович (22.10.1973 - 19.07.2025) с. Біла Криниця
Вознюк Сергій Миколайович
Народився та проживав у селі Біла Криниця. У 1990 році закінчив Білокриницьку школу, здобувши повну загальну середню освіту. Після школи вступив до середнього професійно – технічного училища №1 м. Рівне, де здобув освіту муляра.
Восени 1991 року був призваний на строкову військову службу. Протягом двох років проходив службу в місті Броди.
З 1993 року очолив посаду молодшого інспектора у Городищенській виправній колонії №96, де пропрацював до 2007 року.
Під час військової служби пройшов навчання у Школі прапорщиків у місті Золочів, після завершення якого йому було присвоєно військове звання прапорщика. У 2004 році за направленням з місця роботи пройшов фахову підготовку в місті Кам’янське (на той час — Дніпродзержинськ).
У 2007 році, після багаторічної праці, вийшов на заслужений відпочинок за вислугою років.
У липні 2002 року створив сім’ю та разом з дружиною виховували дочку.
Мав хист до малювання, проявляючи творчі здібності та художній смак. У вільний час захоплювався садівництвом, із задоволенням доглядав за рослинами та вирощував різноманітні сільськогосподарські культури. Це захоплення свідчило про його працьовитість і терпіння.
Протягом останніх років був працівником Апарату Правління Рівненської обласної організації ТСО України.
6 травня 2025 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України, де проходив службу у складі 110-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду командира стрілецького відділення, відповідально виконуючи покладені на нього обов’язки, проявляючи мужність, дисциплінованість і відданість військовій присязі.
19 липня 2025 року загинув при виконанні бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Темирівка, Запорізької області.
28 липня 2025 року жителі громади, рідні та друзі зібралися, щоб віддати шану Герою, який віддав своє життя за свободу, незалежність і мирне майбутнє України. Похований в с. Біла Криниця.
Пам’ять про Сергія Вознюка назавжди залишиться у наших серцях. Герої не вмирають — вони живуть у наших спогадах, у нашій вдячності та в історії України.
