Мамчур Олег Андрійович (25.02.1973 — 19.08.2022) с.Городище
Життя Олега Андрійовича Мамчура було наповнене чесною працею, любов’ю до родини, відповідальністю перед людьми та безмежною відданістю Україні.
Народився він 25 лютого 1973 року в селі Городище Рівненського району Рівненської області. Саме тут пройшли його дитинство і юність, тут він здобув перші життєві уроки, навчився цінувати працю, людську щирість і рідну землю.
У 1980 році Олег пішов до першого класу Городищенської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів.
Після закінчення 9-го класу вступив до СПТУ-9, де здобув професію токаря. Працював токарем у ВК-96. Згодом продовжив навчання у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті, отримавши спеціальність учителя початкових класів та практичного психолога в 2010 р.
Строкову військову службу проходив з 24 червня 1991 року по 13 травня 1993 року у лавах Служби безпеки України. Служив старшим електриком-акумуляторником, відповідав за експлуатацію та ремонт автомобільної техніки й спеціального обладнання.
Після служби майже дев’ятнадцять років працював у Городищенській виправній колонії №96 інспектором відділу нагляду та безпеки. Колеги знали його як сумлінного, відповідального та надійного працівника, який завжди чесно виконував свій обов’язок.
30 липня 1995 року Олег одружився з коханою Тетяною. У їхній родині народилися троє дітей — донька Ольга, син Вадим та наймолодша донечка Дарина. Для дружини він був не лише чоловіком, а й справжньою опорою, найкращим другом і людиною, на яку завжди можна було покластися. Найтеплішими спогадами для неї назавжди залишаться день їхнього знайомства 10 грудня 1994 року, а 13 грудня 1994 року знайомство з її сім’єю: татом, мамою та братом. Перше спільне святкування Нового року та щасливі миті народження дітей.
Олег Андрійович був людиною із золотими руками. Він умів відремонтувати майже будь-яку побутову техніку — електричні чайники, праски, телевізори. Із таким самим захопленням займався домашніми ремонтами: клав плитку, клеїв шпалери, власноруч облаштовував оселю. Для нього не існувало роботи, яку не можна було навчитися робити якісно. Саме тому рідні та друзі завжди зверталися до нього за допомогою, знаючи, що він ніколи не відмовить.
Коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, Олег не залишився осторонь. 5 березня 2022 року він став до лав захисників України. Дружина згадує, що він був справжнім патріотом і навіть не думав ховатися від війни. Він твердо знав: Батьківщину потрібно захищати.
19 серпня 2022 року, під час виконання бойового завдання унаслідок артилерійського обстрілу російських військ поблизу міста Бахмут Донецької області, військовослужбовець зник безвісти. Понад два роки рідні жили надією та чекали на його повернення. Однак за рішенням суду від 22 січня 2025 року Захисника було визнано загиблим.
До останньої миті він залишався вірним військовій присязі, мужньо виконуючи свій обов’язок перед Україною.
Олег Андрійович прожив життя гідної людини — люблячого чоловіка, турботливого батька, надійного друга, працьовитого господаря і відданого сина своєї землі. Його доброта, працьовитість, щирість і готовність допомогти назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав.
Він віддав найдорожче — власне життя, щоб його діти, рідні та всі українці могли жити у вільній державі.
Світла пам’ять і вічна шана Герою — Олегу Андрійовичу Мамчуру.
