Білокриницька
територіальна громада

Рівненська область, Рівненський район

​​​​​​​село Городище

На пологих висотах, малих пониззях за 5 км на північ від автотраси Київ-Львів розкинулось велике село Городище з його давнішою східною і новішою західною дільницями. Розмежованими смугою мокрот, лугів, ставків при зникаючій річечці Брязкотусі, яка, єднаючись з Білою Криницею, стає невдовзі Кустинкою — притокою Горині. Населення становить 2380 осіб.

Перші згадки про Городище. В 1468 році сказано:

Олежку Мжачичу (надається) приселок Городищо, што Маско даржал до великого князя (В)оли.

Опис Луцького замку 1545 року згадує «городню» Яцька Жабокрицького «о Городища». У скарзі Андрія Курдського під 1578 роком ставиться вимога притягти до відповідальності княгиню Курбську за пограбування «Городищенского имения».

Під час Визвольної війни 1648–1654 Городище зазнавало постійних нападів, знищень. Так, акт 1649 року інформує про шкоду, нанесену на «маетность» (Г)ородисче, двор его милости пана Даніеля Еловицкого, подкормного кременецького". Тоді спалено 6 дворових кімнат, пекарню. Возівню. Стайню, викрадено 70 голів рогатої худоби, 50 коней. Всього на 600 золотих.

У церкві Святого Дмитра  (збудована у 1757 р.) збереглися цінні стародруки. Копії метричних книг з 1810 року. Під кінець ХІХ ст. село мало 74 домів. 617 мешканців, а зараз — 605 садиб, 2380 жителів. Особливо інтенсивно зростають тепер дачні забудови в дільниці Кругле.

Походження назви

У давнину, на горі, де у наш час знаходиться церква, колись було захисне укріплення, яке було обгороджене високими кілками з гострими кінцями. Коли воїни захищали своє населення, то ставили нові кілки, замість зруйнованих, при цьому приказували один одному: «Городи ще!»

Існує ще одна легенда, за якою в додержавну добу українські поселення мали укріплені городища з високими земляними валами та глибокими ровами. Розміщались вони переважно на високих берегах рік, на порогах, які з двох-трьох боків були оточені річкою.

Назва "городище" пішла від імені урочища, де в староруську добу знаходилось уже згадане чотирикутне Городище, тобто поселення міського типу. Тепер це східна околиця села, де є підвищення Високе, що знаходиться у напрямку до Білої Криниці. Там розміщені кургани.

Колись с. Городище поділялось на три частини: Городище-центр, хутір — «Високе» та «Кругле». Цей поділ зберігся і сьогодні.

Центр

У 1890 р. в центрі була збудована цукрова фабрика. Вона виготовляла високоякісний цукор. Завідувач Кароль Сльоник запрошував до себе, здебільшого поляків, рідше росіян. Кароль Сльоник був представником міщанства. Місцеві люди там не працювали. Вони й жили далі від фабрики і від її працівників. От саме цю частину землі, де жили «переселенці» було названо Колонією, що означає «віддалена частина».

І колонією правив солтис Кароль Сльоник. Ця назва залишилась і досі. Зараз це вулиці Зелена, Гранична і частина Рівненської.

"Високе"

Назва пішла від найвищої гори села — «Висока» або «Виська».

На хуторі Високе є багато джерел. Одне з них називають Камяна  криниця. Вибігає на поверхню з-під пагорбка з каменю. Люди помітили це і назвали саме так. Вода в цій криниці найкраща на всю округу: чиста, холодна, смачна. Від сонця джерело захищають кущі ліщини та осика. Ставок, який є на хуторі, найбільше води отримує з цієї криниці. Багато людей, які жили на хуторі, хотіли перед смертю напитись води саме з Кам'яної криниці.

"Кругле"

На дачному масиві раніше був хутір, який називався «Кругле». Тут було п'ять будинків, які стояли по колу. Зараз не залишилося ні однієї тієї будівлі, залишився лише невеликий лісочок, насаджений тими ж хуторянами, а також невеличка копанка, де купаються діти.

Хутір «Кругле» тепер перетворився в село Кругле. Це друга частина великого села Городище.

У селі знають чимало іменованих місць: Куреня (поле на місці лісу і поодиноких куренів); Конторські стави (штучні водоймища, які колись належали цукровому заводу); Вовча гребля, небезпечна для перехожих, грузьке місце неподалік греблі «Ковалева стежка» (мале водоймище біля садиби коваля Вітрука); безодня (джерело на драговині), Магерівка (орний ґрунт колишньої маєтності Магери); Ясінник (поле біля ясеневого гаю); Заріччя (куток-хутірець — колонія за річкою); Казенщина (пасовисько неподалік однойменного хутора в напрямку Білої Криниці); Кам'яна   криниця (колодязь, зроблений з каменю); Замчисько (підвищення, де нібито розміщувався замок); Гнила криниця (джерело в болоті); Грабина, Діброва, Березнище (колишні ліси, гаї); коло Гощанів (місця, де стояв вітряк); міждоріжжя, сіножаті тощо.

Визначне місце в історії села займав цукровий завод. Перші будівлі заводу були збудовані за царя. Свідченням цього є викладені каменем дати на будівлях заводу (1905,1907,1908). Завод складався з декількох цехів. Паливною сировиною був ліс, який завозили з інших міст і вирубувала навколо заводу, що позначалось на ландшафті села. між містами була прокладена залізниця, якою постачали цукор, і відповідно, робили рафінад. Залізниця була і між цехами. На території заводу було вісім димохідних  труб, висотою понад сорок метрів. До нашого часу залишилася тільки дві труби. Дивлячись на них, дивуєшся, якої якості була цегла, якої майстерності повинна була бути праця ремісника.

На території с. Городище було польське кладовище — погост. За радянської влади це кладовище було зруйноване. На тому місці, де було кладовище, тракторами засівали поле. При вїзді в село можна побачити невеличке кладовище с. Кругле, яке налічує до десятка могил. Зараз на території кладовища збудований храм. Пізніше померлих ховали в с. Біла Криниця і на новому кладовищі с. Городище, яке відкрилось на початку 60-х років минулого століття, про що вказують надписи на могилах в центрі кладовища біля великого хреста, закладеного при відкритті.

Школа в с. Городище була створена за часів Польщі. Вона була семирічною. З приходом Радянської влади було відкрито дві школи: в одній навчались українською мовою, у другій — польською. Така школа існувала до виїзду поляків у Польщу.

У Городищанській школі навчався перший Президент України Леонід Макарович Кравчук, який народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства Польщі (тепер Рівненська область України). В 1950 році закінчив Городищенську семирічну школу Олександрійського району Рівненської області (тепер рівненського району), з похвальною грамотою, тож у Рівненський кооперативний технікум його прийняли без вступних іспитів.

Історія утворення Городищенської виправної колонії Рівненської області (№ 96) бере початок з 30 січня 1951 року. У цей день виконавчий комітет Ровенської обласної ради народних депутатів трудящих розглянув клопотання Ровенського обласного управління МВС про передачу під інвалідну колонію приміщень, які знаходяться в с. Городище Олександрійського району - основний корпус і два окремих будинки рафінованого заводу, які на той час тимчасово орендували облзаготзерном під глибинний пункт.

У селі знаходиться середня школа у якій навчається 213 учнів. Тут розміщено відділок Білокриницького дослідного господарства, котре спеціалізується на виробництві насіння зернових культур.

На території сільської ради знаходяться дві пам'ятки. Які перебувають на державному обліку та під державною охороною, а саме:

  • пам'ятний знак землякам, які загинули у ВВВ — пам'ятка  історії взята під державну охорону розпорядженням Президента України по Рівненській області № 477 від 24.10.1993 року. Знаходиться в центрі села поблизу школи, розмір 9×13 м.
  • городище давньоруського часу (Х-ХІІІ ст.) — пам'ятка археології взята під державну охорону рішенням рівненської обласної ради народних депутатів № 56 від 10.08.1995 року. Знаходиться на церковному подвір'ї, орієнтовна площа — 0,03 га.

У селі живуть майстриня з вишивки картин — Бурда Марія Феодосіївна, а Козлюк Євгенія Онисимівна — рушників та серветок. Проживає майстер, який займається плетінням з очерету — Гайдук Анатолій Павлович.

Село Городище славиться відомими людьми , одна з них - чудова поетеса Неоніла Ананіївна Диб'як, уродженка Млинівщини і жителька села Городище

Неоніла Ананіївна Диб'як

Публічна бібліотека-філія КЗ «Центральна публічна бібліотека» Білокриницької сільської ради.

Бібліотека в селі Городище Рівненського району Рівненської області заснована у 1953 році. Розміщене в двох приміщеннях: при Будинку культури с. Городище — площа 30 м² та в Гордищенському ліцеї — площа 25 кв.м.

Виставка літератури в публічній бібліотеці-філії с. Городища про Неонілу Диб'як

Святкові заходи в публічній бібліотеці-філії с. Городища

Визначні місця села Городище

Дерев'яна церква Св. Димитрія

Джерело с. Городище

Меморіал загиблим у Другій Світовій війні

Городищенська колонія суворого режиму

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь