Меморіал Жертвам Нацизму

У селі Глинки, на невеликому місцевому кладовищі, є місце, де тиха скорбота живе поруч із історичною пам’яттю. Тут, серед звичайних могил, лежать рештки 24-х невинних жертв однієї з найтемніших сторінок історії цього краю — «Глинківської трагедії», трагедії що сталася 18 січня 1944 року.

На початку 1944 року німці відступали з території громади, і одного німецького офіцера було вбито. Німці зробили в селі облаву і знайшли тіло вбитого на території сучасного ставу, після чого почали зганяти людей, щоб знайти вбивцю. Але оскільки вбивцю не знайшли, зігнали людей на розстріл. Тих, що залишились живі, заставили знести вбитих в клуню Герасимовичів, яка була поруч, облили клуню бензином і підпалили. Жахливий стогін і крик наповнили все село. Це було страшне вогнище, яке не залишило нікого живим.

Через кілька днів після трагедії, місцеві жителі, ризикуючи власним життям, зібрали залишки тіл і поховали їх у братській могилі на місцевому кладовищі. Вони встановили дерев’яний хрест, який у 60-ті роки був замінений на металевий. А в 1982 році на зібрані громадою кошти був зведений пам’ятник із закарбованими іменами 24ох страчених, який і сьогодні нагадує про жахіття того дня. А на місці, де колись стояла клуня Герасимовичів, встановлений залізний хрест.

Місцеві жителі згадували старця Леонтія Грицана, який мандрував повз село за кілька тижнів до трагедії і повідомив місцевих про “біду, яка наближається”. Його пророцтво стало реальністю, яка закарбувалася в історії села Глинки болем і стражданням.