Левченко Геннадій Михайлович (27.04.1998 - 14.03.2022) с. Шубків
Левченко Геннадій Михайлович
Геннадій народився 27 квітня 1998 року в селі Шубків Рівненського району. З дитинства проявляв активність і захоплення спортом. З 2004 по 2015 рік Геннадій навчався в Шубківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. В шкільні роки він захоплювався вуличною гімнастикою, відомою як workout. У 2013 році разом з однодумцями створили команду BarBiLLiars (з анг. Bar - перекладина).
У 2016 році Геннадій закінчив Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони, де здобув професію інкасатора. Після цього він розпочав свою професійну діяльність у Державній кримінально-виконавчій службі України, працюючи в Городищенській виправній колонії молодшим сержантом внутрішньої служби та молодшим інспектором відділу охорони. Строкову службу проходив у Національній гвардії України у місті Вінниця.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Геннадій не зміг залишатися осторонь. Як розповідає його мати, він ще з перших днів вторгнення знав, що повинен приєднатися до сил оборони України. Разом з однокласником він пішов до військкомату, прагнучи стати частиною захисників своєї країни. Однак при першому зверненні не могли знайти його військовий квиток. Незважаючи на це, Геннадій не здався і наступного дня знову повернувся, щоб все-таки вирішити це питання. Навіть будучи хворим, він твердо вирішив служити.
3 березня 2022 року він був мобілізований як солдат і стрілець-радіотелефоніст 3-го відділення 1-го стрілецького взводу охорони та оборони об’єктів № 9, 10 15-го окремого батальйону Національної гвардії України. На жаль, його військова служба тривала всього 11 днів.
14 березня 2022 року Геннадій загинув під час ворожого авіаційного ракетного обстрілу по радіотелевізійній станції в селі Антопіль Рівненської області.
Він був похований 16 березня 2022 року в рідному селі Шубків. У Геннадія залишилися мати та сестра, а батько нажаль пішов з життя 8 жовтня 2023 року. Друзі та рідні Геннадія завжди пам’ятатимуть його як справжнього героя, людину з великим серцем і незламною волею.
Його однокласник та друг, Михайло, згадує як бачився з Геною востаннє за кілька днів до того, як сам мав вирушити на війну. Міша згадує цей погляд Гени — «Він хотів на війну, хотів за когось помститись, то був мабуть його якийсь знайомий котрий загинув, і Гена хотів туди». На що Михайло відповів «Генка, кожен має бути там, де йому прописана його доля», і Гена лише посміхнувся у відповідь…
«Любимо, поважаємо, схиляємо голови…»
Нагороди: За свій героїзм та самовідданість у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Геннадій Левченко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
