Ліщенко Володимир Іванович (07.01.1967 - 04.04.2022) с. Біла Криниця
Ліщенко Володимир Іванович
Володимир народився 7 січня 1967 року в місті Рудний, Казахстан, куди переїхали його батьки, Іван Андрійович та Світлана Йосипівна, після створення молодої сім'ї. Невдовзі сім'я повернулася на батьківщину, в місто Вінниця, де Володимир і провів своє дитинство.
У 1974 році він пішов до школи № 13, яка була неподалік від їхнього дому. Завжди був старанним учнем і намагався допомагати батькам у господарстві. Будинок сім'ї Ліщенків знаходився в мальовничій місцевості поруч зі ставком, де Володимир часто рибалив з друзями. Його любов до природи та лісу формувалася з дитинства.
Кожного літа Володимир з великим задоволенням відвідував бабусю в селі Вахнівка, Липовецького району. Після закінчення школи він вступив до Українського інституту інженерів водного господарства (УІІВГ) в Рівному, на механічний факультет, отримавши цільове направлення з автобази м. Вінниця.
У 1985 році, після закінчення першого курсу інституту, Володимира призвали до лав радянської армії. Він проходив службу в місті Мукачево, Закарпатської області, в танкових військах, де був призначений командиром танка. Після армії він повернувся на навчання до інституту, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Жанною.
Після закінчення навчання Володимир повернувся до рідного міста Вінниця, де працював інженером-механіком на модульному заводі легкозбірних автомобільних конструкцій. Одружившись, він переїхав до села Біла Криниця, до батьків дружини Жанни. Ці роки стали найщасливішими в житті молодої сім'ї.
У батьківському будинку народилися їхні сини Віктор і Микола. Згодом молоде подружжя придбало власний невеликий будинок неподалік від батьків. У цьому будинку народилися ще три доньки: Любов, Надія та Віра. Працюваши майстром з ремонту взуття в місті Рівне, Володимир мав багато постійних клієнтів, які цінували його золоті руки і щедре серце.
Дружина Жанна з дітьми займалися господарством вдома, що стало великою радістю і підмогою для нього. З часом сім'я власними силами побудувала новий будинок, де діти зростали, закінчували школу та влаштовували своє майбутнє життя. Володимир був турботливим батьком і чоловіком, завжди готовим прийти на допомогу друзям і знайомим.
Мріючи про те, щоб одружити дітей і дочекатися онуків, Володимир планував довге і щасливе життя. Проте війна внесла свої корективи в їхнє мирне існування. У березні 2022 року він добровільно пішов на захист Вітчизни. Володимира направили до селища Володимирець, де він служив начальником групи сил підтримки у військовій частині А7073. На жаль, не прослуживши і місяця, Володимир трагічно загинув при невідомих обставинах 4 квітня 2022 року, залишивши дружину Жанну та п'ятеро дітей — два сини і три доньки. Він був люблячим батьком і чоловіком, справжнім другом і патріотом. Його пам'ять буде жити в серцях тих, хто його знав і любив.
