Опанасюк Іван Павлович (21.06.1988 - 22.09.2022) с. Біла Криниця
Опанасюк Іван Павлович
Іван народився 21 червня 1988 року в селищі міського типу Гоща, де пройшло його дитинство. У 1994 році він пішов до школи, де навчався до 11-го класу. Іван активно займався футболом і навіть був капітаном команди. Після школи вступив до автотранспортного технікуму в Рівному, де провчився лише один курс, оскільки пішов служити в армію. Він служив у президентському полку снайпером.
Повернувшись з армії, Іван поїхав на заробітки в Росію, але під час короткої поїздки додому на весілля друга, познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною, з якою через вісім місяців одружився.
Подружжя купило будинок у селі Біла Криниця, де народилися їхні діти: син Артем і донька Аліна. Іван працював водієм фури, їздив за кордон. У вільний час любив рибалку, футбол, збирання грибів, подорожі з родиною, кумами та друзями.
З початком війни, 22 лютого 2022 року, Іван самостійно поїхав до воєнкомату, передбачаючи початок бойових дій. З перших днів війни він був на службі в роті охорони в Гощі. Через п'ять місяців Іван сам настояв на відправку на передову і 10 липня поїхав на навчання у Житомирську область.
21 липня Івана і трьох його побратимів з Гощі відправили на Бахмут у складі 25-ї Січеславської бригади, де вони відразу опинилися в зоні активних бойових дій. Іван декілька разів не виходив на зв'язок по кілька днів, але кожен раз, коли з'являвся зв'язок, повідомляв, що все добре.
2 серпня 2022 року, дружині повідомили, що Івана контузило, і його вивели з поля бою. 10 серпня Іван востаннє приїхав додому на похорони друга, а 14 серпня знову повернувся на Бахмут. Це був останній раз, коли його обнімали і бачили рідні.
20 вересня Іван надіслав своє останнє повідомлення: «Ми їдемо, кохаю вас, мої рідненькі, скоро побачимось», але на жаль, 22 вересня Іван загинув біля населеного пункту Коровій Яр під час обстрілу з танка.
Рідні дізналися страшну новину тільки 24 вересня, а поховали його 28 вересня в селі Антопіль біля родини.
Іван Опанасюк був людиною, яка надзвичайно любила свою сім'ю, був сміливим і сильним чоловіком, найкращим батьком і чоловіком. Його пам'ять житиме в серцях рідних і друзів як світлого, доброго та мужнього Героя.
«Про таку людину, друга, кума, чоловіка, батька, сина можна багато хорошого сказати, але слів замало для вираження емоцій, які переповнюють кожну близьку по духу людину,» — так згадують близькі, які були свідками багатьох щасливих моментів у його житті. Його глибока любов до родини і відданість близьким завжди залишаться в пам'яті. Його жарти і оптимізм завжди піднімали настрій.
«Немає слів, щоб передати біль від усвідомлення, що його вже немає поруч,» — говорять близькі. Спільні вечори, святкування та поїздки залишаються яскравими спогадами. Важко усвідомити, що ці моменти більше не повторяться. «Спочивай з миром… Назавжди в наших серцях… назавжди в нашій пам'яті та наших спогадах!»
Нагороди: Герой України Іван Опанасюк нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни" за особисту мужність і самовіддані дії, проявлені під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України (посмертно).
