Грипич Юрій Михайлович (09.03.1984 - 13.11.2022) с. Городище
Грипич Юрій Михайлович
Юрій народився 9 березня 1984 року в селі Городище, де прожив усе своє життя. Після закінчення Городищенської школи І-ІІІ ступенів він здобув юридичну освіту в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань, отримавши звання молодшого лейтенанта пенітенціарної служби.
Після навчання Юрій працював у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» на посаді інспектора відділу кадрів зі званням старшого лейтенанта пенетенціарної служби. Перед початком війни він займався будівництвом.
Юрій був багатогранною особистістю. У вільний час він захоплювався риболовлею, грав у футбол з друзями, проводив час з родиною. Його життя було сповнене простих радощів, які він ділив з тими, кого любив.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Юрій не вагаючись пішов добровольцем до воєнкомату, і 19 травня 2022 року був призваний до лав Державної прикордонної служби, Чопський прикордонний загін (в/ч 1493).
На жаль, 13 листопада 2022 року Юрій загинув під час виконання бойового завдання на околицях міста Бахмут, Донецької області, отримавши вибухову травму внаслідок артилерійського обстрілу.
Юрій був люблячим чоловіком і батьком. У шлюбі з Діаною він прожив понад десять років, і разом вони виховували доньку Варвару. Дружелюбний, стриманий, коханий чоловік та люблячий батько, назавжди в наших серцях...
Похований Юрій Грипич на рідній землі, у селі Городище.
Дружина Діана й донька Варвара дуже важко переживають біль втрати, але водночас відчувають глибоку вдячність за той час, який вони мали з Юрієм: "Це неймовірно болісна, катастрофічна втрата для нашої сім'ї. Втрата справжнього чоловіка, зразкового батька та сім’янина. Ми пам’ятаємо і запам’ятаємо … Нашого коханого чоловіка та люблячого татка, як найдостойнішу людину. Тепер ти навіки наш янгол."
"Разом із Юрієм пішла частина моєї душі", – з болем каже його брат Валентин. "Моє серце розривається на шматки. Юрій прагнув допомагати усім, кого знав, хотів, щоб усі були щасливі. Юрій розумний, чесний, щирий, добрий, самовіддано працював і я бачив, які він робить успіхи. Мені дуже боляче, дуже шкода... Ніколи не міг подумати, що буду хоронити свого брата. Він гідно прожив своє надто коротке життя, йому було лише 38 років, він був хорошим сином, надійним братом, коханим чоловіком, люблячим батьком, душа компаній і приклад для друзів."
Друзі Юрія, Віталій і Настя, згадують його як людину з неймовірною енергією та винахідливістю: "Юрій завжди знаходив нестандартні рішення для будь-яких проблем, відстоював свої погляди, але ніколи не любив конфлікти. Найяскравішим прикладом його любові було те, як він доглядав за дочкою Варварою. Він купав її майже щовечора, проводив із нею час, гуляв. Він був ідеальним батьком і чоловіком, повністю відданим своїй родині."
Нагороди: Юрій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
