Шевелюк Олександр Олегович (17.02.2004 - 14.06.2023) с. Городище
Шевелюк Олександр Олегович
Олександр Шевелюк, народився 17 лютого 2004 року в селі Городище, у багатодітній родині. Його дитинство було непростим: мати зловживала алкоголем, а батько постійно працював на заробітках у Москві, щоб забезпечити сім’ю. Олександр був другим серед шести дітей — двох сестер і трьох братів.
Навчався Олександр уже у селі Малинівка, Гощанського району, куди сім'я переїхала пізніше. Хоча не завжди відвідував уроки, він активно брав участь у спортивних змаганнях з волейболу, баскетболу та футболу, граючи у складі команди “Чайка”. Після закінчення школи отримав спеціальність муляра-штукатура у СПТУ-1.
Через складні сімейні обставини Олександр разом зі старшим братом залишився з батьком у Городищі, тоді як двоє сестер і двоє братів були відправлені до дитячого будинку сімейного типу в село Олександрія після позбавлення батьків батьківських прав.
З раннього віку Олександр проявляв самостійність і відповідальність. Він допомагав по господарству, працював на землі та прагнув стати годувальником для своєї сім’ї. Вже з 12 років почав працювати, допомагаючи сусідам обробляти землю та працюючи в полі. Любив техніку, особливо трактори й машини, і навіть без водійських прав часто сідав за кермо, коли з’являлася така можливість.
У 19 років Олександр пішов в армію, добровольцем, потрапивши на службу в 30-ту механізовану бригаду. Там він служив солдатом у 3-му механізованому відділенні 1-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини 0222. Отримав позивний “Фонарик” і проходив навчання на штурмовика у Великій Британії.
Олександр був працелюбним, спокійним і чуйним. Він прагнув заробити кошти, щоб зробити ремонт у будинку бабусі та повернути братів і сестер у сім’ю. Як тільки з’являлась можливість потрапити додому, завжди відвідував братів і сестер у дитячому будинку, привозив їм солодощі та необхідні речі.
Напередодні штурму, 13 червня 2023 року,ввечері, він зателефонував тітці та бабусі. Наступного дня, 14 червня, Олександр загинув від прямого попадання міни, яке пробило бронежилет.
Пам’ятник на могилу Олександра вибирали його молодші брати та сестри. Його бабуся досі болісно переживає втрату улюбленого внука.
Нагороди: За відвагу та самовідданість, проявлені в захисті України, Шевелюк Олександр Олегович був посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Цю нагороду отримала його бабуся.
