Білокриницька
територіальна громада

Рівненська область, Рівненський район

Гомон Анатолій Федорович (12.08.1975 - 11.10.2023) с. Городище

Дата: 13.10.2023 12:05
Кількість переглядів: 148

 

Гомон Анатолій Федорович

 

Фото без опису

Анатолій народився 12 серпня 1975 року в селі Городище. Він був сьомим із восьми дітей у багатодітній родині, яка жила скромно. Після закінчення Городищенської школи І-ІІІ ступенів, Анатолій вирішив продовжити освіту в професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність маляра-штукатура.

Після смерті батьків їхній родинний будинок було продано, і Анатолій проживав у сестри в селі Великий Житин.

У грудні 1993 року Анатолій був призваний до лав Збройних Сил України, проходив службу у Володимирі-Волинському. Він служив у 1-й Гвардії Президента як водій-механік бойової машини піхоти (БМП).

До квітня 2022 року Анатолій працював різноробочим на будівництві, за словами сестри «у брата були працьовиті руки». Сімейне життя в нього не склалося, але свою любов і турботу він передавав племінникам, завжди намагаючись принести їм радість, навіть коли не мав багато грошей.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анатолій не міг залишатися осторонь і пішов в сили територіальної оборони. Незважаючи на стан здоров'я після перенесеного туберкульозу, він тричі звертався до військкомату, і лише з третьої спроби йому вдалося потрапити до лав Збройних Сил України. Його завзятість і рішучість привели його до служби, яку він проходив у Мирнограді на Донеччині, а згодом був направлений до Авдіївки, де точилися одні з найзапекліших боїв.

Позивний "Т2" став його новим ім'ям серед побратимів. Влітку 2023 року Анатолій отримав поранення ноги. Після місяця в лікарні у Дніпрі він вирішив повернутися до сестри, проїхавши з Києва до Великого Житина на таксі. Зустріч із сестрою була зворушливою, він привіз їй троянди та сказав слова пробачення: "Прийми мене додому".

Перебуваючи на рідній землі, Анатолій здійснив свою давню мрію — придбати будинок. Мрія, що так тяжко давалась, збулалась... Проте війна не давала спокою.

В Авдіїіці перебував близько півтора роки. Кожного ранку, не зважаючи на численні обстріли та ворожі атаки, Анатолій знаходив можливість та телефонував до сестри Олени, передаючи вітання для всієї родини.

Анатолій любив котів, квіти, музику та фільми, а також знаходив розраду в малюванні, що допомагало йому відволіктися від жахів війни.

11 жовтня 2023 року о 8:20 ранку Анатолій зробив свій останній дзвінок до сестри, попросивши надіслати теплий одяг і сигарети, бо ставало холодно. Того ж дня, внаслідок атаки ворожих безпілотників, Анатолій загинув… Два дні пошуку та тіло Анатолія повернено додому.

Церемонія прощання та заупокійна служба відбулися в місцевій церкві, а поховання — на кладовищі в селі Городище. Анатолій залишив після себе світлу пам'ять як людина, яка до останнього подиху стояла на захисті своєї країни.

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь