Поштова Станція XIX століття

Поштова станція стала місцем по дорозі до Києва, де подорожуючі могли змінити коней, відпочити та обмінятися новинами. Вперше станція згадується в документах 1840-ого року як власність, яка передається від магната Любомирського до Ковалевських. На той час станція виконувала функцію готелю, харчівні, магазину, пошти, банку та центру новин. Хоча враховуючи деякі архітектурні особливості будівлі (використання граніту, оздоблення стін, форма вікон) можна припускати що будівля будувалася з іншою метою.

Функціонування станції та лісопильного заводу поряд, а також попит на ряд послуг сприяло тому, що довкола утворився хутір на кілька хат, які заселили працівники із сім'ями. Станція стала своєрідним центром соціальної активності громади.

Під час Другої Світової Війни станцію використовували як місце розташування або перепочинку військ. Серед місцевих жителів досі ходять історії про місцевих партизанів, які нападали на німецькі загони. “Крики і стогін

Будівля станції збереглася до сьогодні, хоча і перебуває в приватній власності, тому доступ до неї обмежений. Незважаючи на це, приміщення зберегло деякі первісні деталі оздоблення: гранітні сходи та кований навіс. Крім головної станційної будівлі, збереглися також правий та лівий флігелі, хоча останній був перебудований у приватний будинок. Частково зберігся й мур, який колись оточував станцію.