село Гориньград Перший

На лівому березі тихоплинної Горині серед високих пагорбів та широких долин розкинулось  село Гориньград Перший  Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Воно розташоване за 25 км від обласного та районного центра – міста Рівне, за 6км від автомобільної магістралі державного значення Київ – Львів – Чоп. Площа населеного пункту становить 1,1 км. кв. Крім житлових  та господарських будівель до населеного пункту належать орні землі, в тому числі  інституту Західного Полісся  Академії наук України, луки, пасовища, сад, ліс, ставок, джерела,  безіменна річечка, яка  впадає у Горинь. Населення села - 440осіб( на 01. 01.2021р.).

Коли виникло перше поселення на території села Гориньград-І, невідомо. Проте селяни під час проведення сільськогосподарських робіт на своїх присадибних ділянках знаходили залишки давніх знарядь праці: рубила, відшліфовані кам’яні сокири, наконечник до списа та інші. Ці знаряддя праці датовано періодом неоліту (VІ–ІV тис. до н. е.). Це підтверджує, що в давні часи на території села була стоянка первісних людей.

Село виникло в період розквіту Київської Русі в ІX–XІ ст. Час його появи встановити не вдалося. У період роздробленості Русі село входить до складу Волинського князівства, ставши давньоруським поселенням Пересопницької волості. На східній околиці села, на високому березі річки Горинь було розташоване давньоруське городище округлої форми, розміром близько 36×46 м, оточене з півночі валом заввишки 3–4 м. Це поселення мало назву Навочки (походження назви досі не з’ясоване). Село розміщувалося на високому пагорбі, що прозвали Білою горою. Пізніше Навочки були зруйновані. Є припущення, що в XІІІ ст. село зазнало нападу монголо-татар. Поступово людські поселення вже простягалися від лісу до берегів Горині.

Минав час, і село почали називати Крупи (інакше — Крупов’є). Як і багато населених пунктів Волині того часу, містечко тягнулося смугою через помежів’я зандрової та лісової зони, тобто через Полісся та чорноземну Волинь. У XVІІІ ст. князь Соломирецький заснував містечко Крупи. Пізніше містечко перейшло у володіння Радзивіллів, а у другій половині XVІІІ ст. — до Святополк-Четвертинських. Саме у 1777 р. князь Габріель Олександрович Святополк-Четвертинський отримує для цього села статус містечка, втілюючи в його назву поняття «місто над Горинню». Але давнє наймення Крупа ще довго існувало в побуті людей.

Мапа Волинської губерніїіз зазначенням м. Гориньград (у центрі),1849р. (Центральний державний історичний архів України, м. Київ, Ф. 2063, № Оп. 1, Спр. 149)

Уперше Крупа (нині — Гориньград Перший) згадує опис Луцького замку 1545 року, називаючи «городню Крупов».

В результаті другого і третього поділів Речі Посполитої (1793 р., 1795 р.) м. Гориньград, як і вся Волинь, стало частиною Російської імперії, увійшовши до складу Волинської губернії Ровенського повіту Тучинської волості. Саме в цей час у м. Гориньград коштом князя Гавріїла Святополк-Четвертинського і парафіян було зведено православний храм — Свято-Троїцьку церкву. Кам’яний храм будували з 1812 до 1816 р. Першим настоятелем Свято-Троїцького храму був отець Василь Семенович Шушковський, якому 1816 року виповнилося 49 років. Дяком був Михайло Зданевич (42 роки). Пізніше, через 200 років, у 2012 р., коштом та силами уродженців Гориньграда Другого братів Василя та Віталія Грицаків, було проведено капітальну реконструкцію та реставрацію Свято-Троїцького храму. Свято-Троїцька церква за традицією вважається збудованою в 1816 році, але архітектор О. Гдованюк вважає, що насправді датою її перебудови або капітального ремонту.

На початку XIX століття Гориньград Перший мав 199 дворів, 1598 мешканців.

Гориньград Перший мав з 1835 року костел, а дещо пізніше і синагогу.

Станом на 1906 рік сумарна кількість мешканців м. Гориньград, пос. Гориньград-чеш., Гориньград-ліс. Тучинської волості, Рівненського уїзду була 2117 мешканців^.

Події Першої світової війни не оминули село, адже географічно воно перебувало у прифронтовій смузі Південно-Західного фронту. За даними книги «На берегах Горині та Случа» Миколи Струтинського (відомий партизан, уродженець м.Тучина ), на початку Першої світової війни м. Гориньград було вщент заповнено біженцями, евакуйованими з районів бойових дій. Внаслідок перенаселення люди почали потерпати від голоду, тож царський уряд пожертвував для біженців зі своїх запасів кілька возів зерна та круп. Село було також транзитним пунктом, через який проходили частини німців, більшовиків, поляків. У будинку священика С. Г. Селецького зупинялись керівники 1-ї Кінної армії С. Будьонний та К. Ворошилов, про що свідчать записи в книзі (пізніше книгу було передано до Волинського краєзнавчого музею у м. Луцьк).

Після 1920 р. м. Гориньград перейшло до Польської держави. Тоді землі були передані на потреби військового осадництва, а двір — жіночій садівничо-городничій школі, яка існувала до 1939 р.

Західна Україна, у тому числі Гориньград, увійшла до складу СРСР 1–2 листопада 1939 року, коли відбулась позачергова сесія Верховної ради СРСР. У цей період в селі почалась конфіскація земель у польських офіцерів-осадників. У люті січневі морози 1940 року всі польські сім’ї було вивезено до Сибіру. Конфісковані землі були об’єднані в радгосп, на полях якого вирощували цукрові буряки, тютюн. Землі радгоспу обробляли селяни.

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Cоюз — розпочалась німецько-радянська війна. Село німецькі фашисти окупували 28 червня 1941 р. А в липні–серпні 1941 року почалось масове знищення єврейського населення. На початку липня 1941 р. у с. Гориньграді-І було вбито близько 60 євреїв. В рамках примусового масового вивезення молоді на німецькі землі - із села було вивезено 15 молодих людей. 30 січня 1944 року партизани і воїни 25-го Гвардійського стрілецького полку під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта Д. П. Онупрієнка звільнили с. Гориньград-I.

1950 року на території с. Гориньград-I було створено колгосп ім. І. В. Мічуріна, утім, селяни неохоче ставали учасниками колективного господарства. 1963 року у Гориньграді-І проживало 4835 осіб у 1313 дворах, а 1971 року — 4695 осіб у 1421 дворі, у тому числі в рідному селі — 878 жителів у 282 дворах.

У 1959 році, у результаті нових адміністративних змін, Гориньград Перший увійшов до Рівненського району. Згодом разом із іншими селами Шубківим , Котовом, Гориньградом Другим і Рисв'янкою об'єднуються у колгосп ім. Мічуріна, на базі якого створено Рівненську обласну сільськогосподарську станцію з центральною садибою у Шубкові.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження КМУ "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області", було створено Білокриницьку сільську об'єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли села Шубківської сільської ради, в тому числі село Гориньград Перший.

Панорама на с. Гориньград Перший, жовтень 2016 р.

Культурне життя с. Гориньград Перший

• На території села Гориньград Перший функціонує Публічна бібліотека-філія КЗ «Центральної  публічної  бібліотеки» Білокриницької сільської ради, яка знаходиться у двох приміщеннях: приміщенні клубу с. Гориньград Перший та приміщенні Гориньградської гімназії;
• Свято-Троїцький храм — чинна церква у с. Гориньград Перший Рівненського району Рівненській області. Збудована у період з 1812 по 1816 рр. на кошти князя Гаврила Олександровича Святополк-Четвертинського. Храм капітальне реконструйований і відреставрований на кошти Василя і Віталія Грицаків у 2009–2016р. Належить до Рівненської та Острозької єпархії УПЦ МП.

Публічна бібліотека-філія с. Гориньград Перший КЗ «Центральна публічна бібліотека» Білокриницької сільської ради

Приміщення клубу Гориньград 1, в якому знаходиться публічна бібліотека-філія

Приміщення бібліотеки в Гориньградській гімназії

Свято-Троїцький храм с. Гориньград Перший

Свято-Троїцький храм с. Гориньград Перший та панорама села, вигляд з висоти

Свято – Троїцька церква Української православної церкви, яка споруджена коштом князя Гаврила Олександровича Святополк – Четвертинського у 1816 році. Дана культова споруда є пам’яткою історії  і архітектури обласного значення. Поряд  розташована дзвіниця, з 1883 року була дерев’яною, а в 2011 році  - цегляною. На території храму знаходяться два пам’ятники; у західному напрямі – засновнику церкви Г.О. Святополк – Четвертинському, у південному –  знак «На рубежі ХХ – ХХІ століть».

Джерело Святої Трійці з якого витікає струмочок, що живить Горинь. У комплекс споруд впорядкованого джерела входять капличка, купальня, пам’ятний знак. Ця територія входить в комплекс культових споруд села та є місцем відпочинку.

Колона Божої Матері с. Гориньград Перший

Гориньградська гімназія

Східна частина школи збудована наприкінці 40-х років минулого століття, а західна – у 1939 році. За планами польської влади  будівля мала бути монастирем кармелітів, але після завершення будівництва стала будинком ксьондза.